Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Прокопенка О.Б.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенди О.В., Самсіна І.Л., при секретарі судового засідання Шатило Р.П.,

за участю:

позивача ОСОБА_6,

представника відповідача - Мишковець О.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Президента України Порошенка Петра Олексійовича про визнання незаконним указу Президента України,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2016 року ОСОБА_6 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом до Президента України, у якому просив визнати незаконним Указ Президента України від 27 жовтня 2016 року № 475/2016 «Про призначення І. Гундича головою Житомирської обласної державної адміністрації» (далі - Указ № 475/2016).

На обґрунтування позовних вимог послався на те, що оскаржуваний Указ є таким, що прийнятий з порушенням положень статті 31 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», а саме: станом на 27 жовтня 2016 року не було прийнято рішення у справі № 826/15955/16 за його позовом до Комісії з питань вищого корпусу державної служби, третя особа - Президент України Порошенко Петро Олексійович, про скасування рішення про результати конкурсу; не сплив 30 денний термін з моменту оприлюднення інформації про переможця конкурсу на посаду голови Житомирської обласної державної адміністрації.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 7 листопада 2016 року у відкритті провадження у справі відмовив.

Не погоджуючись із рішенням Вищого адміністративного суду України, ОСОБА_6 з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), звернувся із заявою про його перегляд Верховним Судом України, у якій просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 7 листопада 2016 року, а справу направити на новий розгляд до Вищого адміністративного суду України для прийняття рішення про відкриття провадження у справі.

Перевіривши наведені у заяві доводи, заслухавши позивача та представника Президента України, колегія суддів вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 6 КАС встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до частини другої статті 171 КАС право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто оскаржити такий акт інші особи не можуть.

Таке ж правило має застосовуватись і до правових актів індивідуальної дії.

Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

ОСОБА_6 оспорив Указ Президента України, яким І. Гундича призначено головою Житомирської обласної державної адміністрації. Такий правовий акт породжує права й обов'язки тільки того суб'єкта, якому його адресовано.

Таким чином, відсутність у будь-кого, в тому числі і заявника ОСОБА_6, прав чи обов'язків у зв'язку із виданням оскаржуваного Указу № 475/2016 не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.

Оскільки заявник не має права на оскарження зазначеного правового акта індивідуальної дії, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Вищого адміністративного суду України від 7 листопада 2016 року про відмову у відкритті провадження у справі ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, тому в задоволенні заяви ОСОБА_6 про перегляд зазначеного судового рішення слід відмовити.

Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви ОСОБА_6 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.Б. Прокопенко

Судді: О.Ф. Волков О.В. Кривенда М.І. Гриців І.Л. Самсін